Нобелівська премія з економіки-2004: макроекономіка у динаміці

Фінн Кідланд
Фінн Кідланд

11 жовтня були оголошені цьогорічні лауреати Нобелівської премії з економіки. Ними стали працюючий у США норвежець Фінн Кідланд (Finn Kydland, 1943 р.н.) та американець Едвард Прескотт (Edward Prescott, 1940 р.н.) за фундаментальний внесок у дві взаємопов’язані галузі макроекономічних досліджень. Перша стосується проблеми довіри, яка обмежує уряд щодо його можливості проводити бажану економічну політику.  Другою темою є економічні цикли. Тут вчені показали, як нерівномірності технологічного розвитку – головна причина довгострокових економічних циклів – можуть викликати короткострокові коливання. Таким чином, вони запропонували новий інструментарій макроекономічного аналізу, який відчутно вплинув на економічні дослідження й практику розробки економічної політики.

Поштовхом до досліджень Кідланда та Прескотта стала нездатність кейнсіанської теорії, що домінувала у середині 70-х років, пояснити такі нові феномени, як, наприклад, стагфляція, коли одночасно зростають і ціни (інфляція), і  безробіття. Це явище не можна було пояснити за допомогою кривої Філіпса, у якій безробіття та фактичний рівень інфляції є альтернативними явищами: якщо рівень одного зростає, то іншого – знижується, причому ступінь їхньої взаємозалежності визначається очікуваним рівнем інфляції. Стагфляція, як виявилося, була пов’язана із шоками з боку пропозиції – стрибками цін на нафту та світовим уповільненням зростання виробництва. Кейнсіанський інструментарій не міг пояснити нові проблеми, а монетарні й фіскальні заходи, що розроблялись на його основі, ці проблеми не могли розв’язати. Заслугою нобелівських лауреатів була розробка нових макроекономічних моделей для аналізу таких проблем. Їх вихідна ідея полягала в тому, щоб пов’язати макроекономічні змінні як з реальною економічною політикою, так і з мікроекономічною основою. Вчені розглядали економічний макрорівень як динамічну систему, чиї суб’єкти – приватні особи та розробники політики – приймають раціональні та взаємопов’язані рішення, що до того ж враховують перспективу.

Обмеження урядових рішень

Едвард Прескотт
Едвард Прескотт

Вчені припустили, що політичні рішення перебувають під впливом проблеми послідовності у часі (англ. time consistency problem). Розглянемо раціональний і стратегічно мислячий уряд, що планує майбутні економічні заходи для підвищення добробуту громадян. Зрозуміло, що у майбутньому в уряду виникне бажання трохи змінити свої плани та застосовувати інші заходи, ніж ті, які планувалися й оголошувалися раніше. Тоді він зіткнеться із проблемою довіри, оскільки громадяни розраховували на інші економічні кроки (їх очікування урядової політики, як припускається, є раціональними), і діапазон доступних уряду рішень виявиться обмеженим. Тому самі очікування приватного сектора є важливим фактором, який впливає на економічний результат. Цікаво і те, що суперечливість інтересів уряду та громадян не є причиною цієї проблеми.

У результаті моделювання урядових рішень за допомогою функціональних залежностей стає неможливим. Їхнє місце посідає теорія ігор, у якій нинішні та майбутні автори економічної політики виступають як різні гравці. Кідланд і Прескотт, проаналізувавши такі ігри, дійшли висновку, що економічна рівновага, яка виникла завдяки дискреційній політиці (коли уряд не дотримується заздалегідь оголошених заходів), призводить до більш низького рівня загального добробуту, ніж якби уряд заздалегідь планував і оголошував свої регулятивні кроки та слідував ним. Причина в тому, що якщо очікування людей є раціональними, то певні економічні результати стають недосяжними для методів дискреційної політики. Іншими словами, наявність чіткої економічної програми уряду, передбачуваність його дій добре позначаються на економічному розвитку держави. Цей висновок дуже цікавий для нашої країни, де сьогодні існує безліч економічних стратегій і програм, але майже жодна з них реально не працює.

Аналіз вчених також показав, наприклад, що високі темпи інфляції можуть бути наслідком не помилкових економічних рішень, а того, що уряд просто не має можливості дотримуватись жорсткої монетарної політики. Тому вони рекомендують упроваджувати більш-менш незмінні правила, а також створювати механізми підвищення обов’язковості регулюючих органів, завдяки чому розшириться поле доступних економічних рішень та покращиться добробут населення. Подальші дослідження поглибили розуміння того, чому в багатьох країнах спостерігається інфляція, що самопідтримується, незважаючи на постійні спроби її знизити. Зокрема, Р. Барро та Д. Гордон сформулювали позитивну теорію монетарної політики та інфляції, відповідно до якої інфляція зростає, якщо рівноважне безробіття більше того цільового рівня, до якого уряд прагне, але якого не може досягти. Знову, наскільки точний для України висновок!..

Цикли зростання

Нобелівські лауреати запропонували далеку від кейнсіанських традицій концепцію економічних циклів. Вони поєднали аналіз довгострокового економічного зростання із аналізом короткострокових макроекономічних коливань на основі гіпотези, що ключовий фактор довгострокового підвищення рівня життя, тобто (відповідно до відомої теорії зростання Р. Солоу) розвиток технологій, може також спричиняти короткострокові цикли. Спостерігається зв’язок між економічним зростанням (у довгостроковому періоді) та економічними циклами (у короткостроковому), оскільки довгостроковий період є зрештою послідовністю короткострокових.

Замість того, щоб підкреслювати нездатність ринку врівноважувати попит та пропозицію, модель економічних циклів Кідланда та Прескотта ґрунтується на стандартних мікроекономічних механізмах, відповідно до яких існує ціна, зарплата, процентна ставка, за якої на ринках досягається рівновага. Тому вчені вважають, що періоди уповільнення зростання ВВП не обов’язково спричинені «провалами ринку», а можуть бути викликані звичайним тимчасовим сповільненням розвитку технологій. Ці «технологічні потрясіння» і є джерелом циклічних коливань ділової активності.

Згодом концепція Кідланда та Прескотта була розширена іншими економістами та отримала назву неокейнсіанської теорії економічних циклів. Як причини циклів було запропоновано розглядати не тільки технології, але і потрясіння на світових ринках сировини, різкі підвищення заробітної плати, що викликають інфляцію витрат, несподівані зміни бюджетно-податкової політики тощо. Самі цикли розглядалися не тільки в контексті закритої національної економіки, але й у відкритій економіці, що знаходиться під впливом світової кон’юнктури. Результати роботи вчених призвели до виникнення досить складних і об’ємних економетричних моделей, практичні розрахунки за якими стали можливими завдяки розвиткові комп’ютерних технологій.

В одній короткій статті неможливо докладно розглянути ідеї нових лауреатів найбільш престижної в світі премії у галузі економіки. Але засмучує інше – те, що цим ідеям не знаходиться місця у вітчизняних курсах макроекономіки, які обмежуються викладенням кейнсіанських і монетаристських теорій – тих концепцій, які застаріли щонайменше на 20-30 років.

Опубліковано у газеті «Молода економіка-плюс», № 12, 2004 рік.

1 коментар для “Нобелівська премія з економіки-2004: макроекономіка у динаміці”

  1. Війнуло ностальгією:Молода економіка-плюс.Гарний був експеримент.Як це не дивно, але нічого подібного навіть в електронному форматі в Україні за 10 років так і не появилось.І рівень публікацій був достатньо пристойний,незважаючи на аматорський рівень журналістської команди.Але це вже історія.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *