5-6 жовтня доповідав на Всеукраїнській науково-практичній конференції «Підготовка докторів філософії (PhD) в умовах реформування вищої освіти» у Запорізькому національному університеті. Мою доповідь див. тут. Нижче – дещо, що я почув чи подумав під час цієї конференції.
Цікаве в обговореннях:
Найбільш суперечливе питання порядку захисту дисертацій — формальні вимоги до публікації результатів дисертаційних досліджень. Жоден варіант таких вимог не є конче задовільним.
МОН не є ідейним лідером у реформі вищої освіти, воно рухається у фарватері низових ініціатив.
Стандарти вищої освіти для рівня доктора філософії перебувають у розробці, термін їх прийняття наразі невизначений.
До моменту прийняття стандартів ВНЗ та наукові установи мають широкі свободи щодо формування програм підготовки аспірантів. Проте більшість ВНЗ категорично відмовляються від ініціативи у цій площині, вимагають вказівок згори. МОН такі вказівки давати не здатний інституційно і не має права юридично.
Державний бюджет не фінансує і не фінансуватиме до 2019 р. підготовку аспірантів, за винятком виплати стипендій (відсутня затверджена бюджетна програма; провести бюджетну програму на 2018 р. не встигли).
Найскладніше питання — наповнення навчальної програми підготовки аспірантів доречним, якісним змістом. Тут багате поле для імітацій.
У ближчі місяці відбудеться авральна акредитація магістерських програм (UPDATE: нормативку якраз прийняли, див. тут) , що порушує питання доцільності збереження процедури акредитації як такої, що є профанацією. Ключ до проблеми — «диплом державного зразка»: акредитація потрібна державі, поки є гарантований державою диплом.
Під егідою Комітету науки і освіти ВРУ нещодавно сформована робоча група з підготовки законопроекту «Про внесення змін до Закону України ”Про вищу освіту“».
Чинний закон про вищу освіту консервує окремі непоширені у світі практики підготовки та захисту дисертацій (офіційне затвердження переліку українських наукових фахових видань, постійно діючі спеціалізовані вчені ради, два наукових ступені).
Цікаві думки окремих учасників конференції:
Михайло Винницький: «Scopus не котується у Литві».
Володимир Бахрушин, експерт Реанімаційного пакету реформ: «Акредитація у сьогоднішньому вигляді є каральним інструментом».
Олена Панич, експерт Реанімаційного пакету реформ: «Культура давати аспірантам по 5 хвилин на доповідь — елемент профанації».
Ярема Бачинський, голова Американських Рад з міжнародної освіти: «Курс академічного письма — це безпрограшно: всі (бакалаври, магістри, аспіранти…) щось пишуть».
Андрій Сідляренко, представник компанії UniCheck: «Головна мета програмного продукту з виявлення у тексті ознак плагіату — навчити правильно писати».
Матеріали конференції доступні за посиланнями:
Сторінка організаторів конференції
Досвід ЗНУ у впровадженні нових аспірантських програм