Залишу тут для для інтернет-історії інформацію про виявлений мною плагіат з мого тексту та реакцію авторки статті з цим плагіатом і її ЗВО на цю інформацію.
Спочатку мої думки за підсумками цієї історії:
- цей випадок стосується статті невисокої наукової цінності, написаної за принципом “пів-на-пів” (більшість джерел цитується коректно, проте деякі джерела не зазначаються взагалі). Не згадано як джерело не лише мою роботу, а й інтерв’ю із Михайлом Згуровським, з якого також взято частину тексту без належних лапок і посилання на джерело;
- в офіційній відповіді мені від університету йшлося про оцінку в статті тільки запозичень з моєї роботи, нічого не сказано про те, чи перевірявся весь текст статті на можливі проблеми в ньому;
- аргументація університету знаходиться виключно в межах, заданих визначенням академічної доброчесності та плагіату в тексті чинного закону України; університет не повідомляє, чи виконувався аналіз з точки зору ширшого контексту і правил доброчесності, які наявні у літературі, але не унормовані в українському законодавстві (маю на увазі, що в цьому випадку вся стаття може розцінюватися як плагіат різновиду “пів-на-пів”, див. вище);
- у цьому зв’язку констатується намір університету наступного (2018-го) року провести семінар на тему академічної доброчесності (отже, стандарти доброчесності в університеті ще не впроваджуються, але декларується намір почати цю роботу);
- (випливає з двох попередніх позицій і з листа від університету): адміністрацію передусім цікавить думка юристів на ці питання
- порушення академічної доброчесності співробітником організації зараз не впливає негативно на репутацію організації в Україні настільки, щоб це було відчутно цій організації;
- факт публічного обговорення питання недотримання правил цитування в межах колективу колег може розглядатися як певна санкція до порушника цих правил;
- наша і не тільки наша проблема сьогодення: писати цікаву й якісну наукову статтю вдається не завжди, а міжнародні публікації для звітності потрібні, звідси проблеми з їх якістю (геть не оригінальний висновок, але він тут дуже доречний на мою думку).
Отже, готуючи матеріал для виступу і шукаючи необхідну мені інформацію, я цілком випадково натрапив на статтю:
Ануфрієва Оксана Леонідівна. Якісна підготовка наукових кадрів в аспірантурі – крок до європейської інтеграції. У: Problems of interpersonal relations in conditions of modern requirements to quality of education and the level of professional skills of experts, pp. 53-55.
Стаття доступна за посиланнями:
http://files.gisap.eu/sites/files/digest/152.indd_site.pdf
http://gisap.eu/ru/node/137149
Я побачив у цій статті свої рядки, але без лапок і посилань, та написав пост на Фейсбуку:
За певний час допис прокоментувала авторка зазначеної статті:
Мій коментар до цього:
***
Одночасно я написав листа:
Відповідь університету:
Я залишився задоволеним цією відповіддю, далі цю тему не розвивав.