Щодо рекомендацій з академічної доброчесності

Державна політика щодо негативних для суспільства явищ має особливість. Подумаймо про щось для наочності. Вживання наркотичних речовин розцінюється значною частиною суспільства як негатив. Це явище ніколи в суспільстві не зводиться до повного нуля: завжди є люди, які в певний спосіб одержують і споживають такі речовини. Так само явище не охоплює всього суспільства повністю, адже завжди є люди, які відмовляться від споживання таких речовин. Аналогічне справедливо щодо будь-яких суспільних явищ. Державна політика не здатна повністю ліквідувати певне негативне явище. Політика може бути спрямована на:

а) найпростіше – нічого не робити – ігнорувати явище – тоді воно охопить певний % населення і цей відсоток буде стабільним упродовж тривалого часу;

б) трохи складніше – сприяти явищу, його поширенню – охоплення негативним явищем зростатиме за рахунок раніше “нєопрєдєлівшихся”;

в) ще складніше – протидіяти явищу, сприяти його скороченню. Це складно, бо тут держава має наступати на активні інтереси суб’єктів, які одержують зиск від негативного явища (а такі завжди є).

Нещодавно поширені листом МОН Рекомендації з академічної доброчесності (у підготовці яких я взяв участь) – це елемент політики сприяння скороченню явища академічної недоброчесності, зокрема плагіату. Я розумію, що МОН як установа, що від свого імені підтримала ці рекомендації, демонструє протилежні щодо доброчесності дії. Десь МОН зайняв активну позицію захисту недоброчесності. Немає реалістичних обставин сьогодні, за яких МОН погодиться відкликати ступінь доктора наук у авторки дисертації про лептони. Десь, навпаки, МОН підтримує доброчесність, відхиляючи певні дисертації. Чи має тут місце обумовлена політичними чи якимись іншими факторами вибірковість? – Так, має. Десь МОН керується “покликом миті” – щось “плагіатне” підтримує, щось “плагіатне” не підтримує (відхиляє), але рішення є одномоментним і не принциповим для представників організації, тобто значною мірою випадковим й непослідовним.

Чи є підтримка Рекомендацій з академічної доброчесності МОНом як органом, який демонструє непослідовності щодо доброчесності, на 100% переконливою і такою, що не викликає жодних питань і сумнівів у щирості намірів цього органа? Я так не вважаю.

Чи є підтримка Рекомендацій МОНом такою, що має певну користь? Гадаю, так. Щонайменше завдяки листу МОН про ці рекомендації дізнається більша кількість людей, ніж якби цього листа не було. А далі я повертаюсь до того, з чого почав. Якась частина освітян й академічної спільноти, прочитавши рекомендації, їх проігнорує, для цієї частини спільноти матеріал нічого не змінить. Але за статистикою знайдеться й частина спільноти, яка скористається частиною рекомендацій, що трохи зменшить поширення проблеми плагіату й недоброчесності у нашому суспільстві. А це і має бути адекватною метою здорової державної політики, на мою думку.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *