Українські — схоже, ніяк.
Я продивився навмання кілька підручників з методології наукових досліджень, які знайшов у гуглі. Пошукав в їх тексті слово “плагіат”.
Наприклад, автори посібника Полтавського університету економіки та торгівлі пишуть про плагіат рівно в одному реченні:
А автори підручника, виданого провідним університетом країни, приділяють питанню плагіату цілих два фрагменти тексту:
Інші підручники не дивився. Припускаю, в них картина аналогічна. Схоже, автори цих навчальних видань вважають плагіат у роботах студентів й аспірантів дуже незначною проблемою.
Так ось же ректор університету, який останнім часом згадується у пов’язаних з плагіатом новинах, пропонує:
Другий крок передбачає розробку та введення в освітній процес, починаючи з бакалаврів (далі — для магістрів та аспірантів), спеціального курсу щодо складових академічної культури, специфіки проведення наукових досліджень, забезпечення їх чистоти та відкритості. Традиційний спецкурс із дослідницьких практик більше зосереджується на змістовій частині процесу наукового дослідження, тоді як його технічні й технологічні аспекти залишаються висвітленими вкрай мало і не конкретно.
Золоті слова!
В чому тут проблема. Здавалось би, додати пару глав про плагіат й правильне цитування до підручника з методології досліджень – і можна наполягати, що ці вимоги є нормою, за невиконання якої — жорсткі санкції. Проблема — у надзвичайній фрагментованості українського ринку університетських підручників. Майже кожен заклад пише свій посібник. Як домовитися із авторами 200+ посібників, щоб вони детально написали у новому виданні про запобігання плагіату і щоб цей текст не був плагіатом один в одного, — я не знаю!)))